Синевирська рада » І НА ВІВЧАРСЬКІЙ ВУЛИЦІ БУВАЄ ПРАЗНИК
СИНЕВИРСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
photography
НОВИНИ
Життя громади
29 Травня 2019
Найстаріший синевирець, ветеран війни Карпа Василь Іванович відзначив свій 95-річний ювілей

Цієї середи, 29 травня 2019 року, свій 95-річний ювілей відзначив найстаріший нині синевирець, ветеран Великої Вітчизняної Війни, Карпа Василь Іванович. З цією …

Життя громади
27 Вересня 2018
Відійшла до Бога найстаріша мешканка Верховини – синевирка Василина Сятиня

Із глибоким сумом та журбою повідомляємо, що цієї ночі на 103 році життя відійшла до Бога найстаріша мешканка Верховини – синевирка Василина Сятиня. …

Життя громади
10 Вересня 2018
ДУХ ТВОРЧОСТІ Й СТАРОВИНИ ВИТАЄ У МАЙСТЕРНІ ВАСИЛЯ ШИНДРИ

У січні минулого року на міжгірську Верховину прилетіла світла й радісна новина: уродженцю Синевира, талановитому майстру пензля Василю Шиндрі Указом Президента держави …

Життя громади
10 Вересня 2018
Заслуженому художникові України – Шиндрі Василю Васильовичу – 60!

Синє небо, синій вир, сині гори, Синевир! – проїжджаючи Міжгірщиною, у підсвідомості самі по собі римуються поетичні рядки, а душа проситься у …

І НА ВІВЧАРСЬКІЙ ВУЛИЦІ БУВАЄ ПРАЗНИК

Допитливому городянину найдоступніше пояснити значення діалектного слова «мішання» хіба що так: вівчарське свято. Насправді це напрочуд колоритний народний звичай чи то пак сільськогосподарський ритуал, що має давнє коріння у верховинському краї, коли ґаздівські стада овець та кіз після зимового утримання на обійстях зливаються в єдину велику громадську отару і йдуть на полонинський випас.

Відбувається мішання, як правило, на старті травня й строго забобонно лиш у гідні дні – вівторок, четвер або суботу. Колись така традиція була в кожному гірському селі, а то й присілку, а зараз, на жаль, дещо потьмяніла, бо поголів’я худобини явно скоротилося. Прикро, бо любителів делікатесних продуктів – сиру, вурди, бринзі, а тим паче – шашликів не те, що поменшало, а подвоїлося.

І все-таки є фанати сироваріння, що яскраво засвідчило мішання на Чорній Ріці. Щоб добратися до урочища Кефаня, де мала відбутися злука марадиків господарів двох сусідніх сіл – Синевира та Синевирської Поляни, – треба здолати чималу відстань. Навесні тут райська природна ідилія – навколишні гори у смерекових намистах, а їхні піки та улоговини ще рясніють сніговими плямами. Підготувалися до дійства за старим стандартом: облаштували зі смерекових штахет кошару з поділом на дві частини – аби через струнки випускати тварин і доїти, змайстрували колибу, біля якої від ази до іжиці вівчарський реманент – дерев’яні діжки різної місткості (їх на місцевій говірці ще йменують коновками), казани, навіть не забули про трембіту, хоч на заміну їй нині мобільні телефони… В ролі головних організаторів дійства виступили цімбори Іван Куруц та Михайло Кричфалушій. Саме вони мають найбільший спільний табун – 120 особин. Досі не уявляють себе без худобини поважного віку газди Федір Калинич, Іван Кецук, Юрій Кут, які за плечима мають не лише лісорубський, лісівницький та шоферський, а й вівчарський стаж. Останньому, вже «стукнув» 81 рік. Їхній досвід – неабияка пригода іншим у чабанському ремеслі.

Мов гірські струмки, з грунь зливаються в кошару сито підгодовані тварини. Їх кількість цього разу рекордна – перевалила за 400. Якщо в деяких інших селах дійка, під час якої визначається мірчук кожного по гелетах (одна дорівнює 10 л молока), проходить у дообіддя, то тут – після. Помітна ще одна прикмета – на ритуалі не було жіноцтва. Та в піднебессі учасників мішання веселили віртуозні троїсті музики! Під акомпанемент гурту «Синевир», у склад якого входили бубнар Ярослав Міщанин, скрипаль Іван Сметана та акордеоніст Анатолій Ледней, наче змагалися у співу коломийок, а відтак ще хором величаво виконали Гімн України. Куражу піснярам надавали як чарівні краєвиди, так і спожиті деци оковитої та свіжо виплеканий на ватрі колобок сиру, запашна вурда. Одноголосно всі висловилися за милосердний жест: реалізувавши сир із дебютного удою, виручені кошти перерахувати в благодійний фонд на допомогу в лікуванні онкохворих дітей. Подбали і про комфорт тварин: біля підніжжя ур. Кефаня спорудили критий вівчарник, що буде служити й для зимівлі овець та кіз. Поруч звели добротний будиночок для вівчарів та і прийому гостей-туристів, котрі матимуть можливість ознайомитися з процедурою сироваріння.

Підтвердилася давня приказка – мішання без дощу не буває. Хоча насамкінець просльозилася з неба лиш мжичка, але на вівчарів чекають важкі метеовипробування – бурі з громовицями, від ударів яких ламаються смереки, холодні вітри, а ще – побачення з хижими звірами, від яких із вірними сторожами-собаками треба захищатися разом із отарою, підступними гадюками в темних зворинах. Нелегкий полонинський труд, завдяки якому виробляється суперкласний вівчарський продукт.

 

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

Джерело: Новини Закарпаття