Синевирська рада » Свято–Успенська православна церква
СИНЕВИРСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА
ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
photography
Свято–Успенська православна церква

Повна назва церкви: upzchurchСвято-Успенська Православна Церква с. Синевир Хустсько-Виноградівської єпархії Української Православної Церкви.

Правлячий архієрей: Митрополит Хустський і Виноградівський Марк

Підпорядкування: Українська Православна Церква.

Предстоятель церкви: Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій

Історія створення

upz_church3У центрі Синевира знаходиться велика споруда базилічного типу ХХ ст. – кам’яна мурована церква на честь Успіння Божої Матері. Раніше в селі була маленька дерев’яна церква, розрахована на невелику кількість людей, тому богослужіння проводилися надворі. Проте вже у 1905 році громада зібрала кошти на будівництво нового великого кам’яного храму. Будівництво проводилося під керівництвом архітектора королівської державної будівельної організації Мараморошської жупи Сотмарі Іштвана. Останній власноруч розробив технічну документацію та кошторис, і вже весною 1905 року під його керівництвом розпочалися підрядні будівельні роботи. До осені будівлю звели під дах. Внутрішні та малярські роботи були закінчені в 1906 році.

Цікавим є той факт, що матеріали для будівництва храму привозилися до Синевира з Угорщини. Іконостас з іконами також був завезений звідти.

upz_church2Наприкінці 1906 року була вимурована кам’яна дзвіниця, до якої були перенесені виготовлені в Пряшеві дзвони. Всього їх на вежі церкви та дзвіниці – 8.

Святкове освячення хреста і церкви відбулося 14 жовтня 1906 року.

Опісля будівля церкви та її внутрішнє оздоблення зазнавало деяких змін. Так, зокрема, у 1929 році в турні було встановлено зміцнюючі металеві конструкції, а в 1951 році у церкві відбувся великий ремонт. У період з 2002-2008 рр. за рахунок пожертв громади села була проведена повна реставрація церкви.

Священнослужителі:

ioann_pakanychНа даний час в храмі несуть послух два священики.

Настоятель храму і благочинний Синевирського округу протоієрей Іоанн Паканич несе свій послух з 1991 року.

З 1995 року наказом преосвященного Мефодія, єпископа Хустського і Виноградівського, другим священиком призначений протоієрей Михаїл Паканич.mukhail_pakanych

Богослужіння в храмі проводиться регулярно в недільні і святкові дні.

 

“Він, неначе воїн стоїть, через століття охороняючи душевний спокій горян” 

Серед високих гір, вкритих смерековими пралісами, в долині річки Тереблі, розташоване гірське село Синевир. Прекрасні краєвиди, що відкриваються з висоти Синевирського перевалу, дають можливість оцінити всю красу Богом створеної природи, в якій знаходиться це прекрасне село.

Багатовікова історія Синевира багата на легенди та народні перекази. Знамените село і багатьма відомими людьми. Та основне місце в житті кожного населеного пункту, місто це чи село, займає храм. Синевир, з милості Божої, пишається величним храмом на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Цей храм також має свою цікаву історію. Стоячи біля дороги він, неначе воїн стоїть, через століття охороняючи душевний спокій горян. Зазнавши лихоліття війни, переживаючи нелегкі часи комуністичного гоніння, стоїть красуючись між зеленими берізками що ростуть навколо.

Історія храму починається з початку ХХ століття.

До того часу в селі був дерев’яний храм, який згорів. Після пожежі народ вирішив побудувати нову церкву з більш витривалого матеріалу – з каменя. Як свідчать архівні документи, в Синевирі почалося будівництво кам`яної церкви в 1905 році на заздалегідь зробленому фундаменті. Люди в той час жили не дуже заможно, можна сказати бідно, але кожен житель села повинен був внести певну частину грошей на будівництво. Хто був заможним той продавав худобу вносячи свою долю в загальну справу. Важко приходилося людям будувати такий великий храм, адже на той час село нараховувало близько 300 дворогосподарств. Віра в Бога допомагала  людям творити благу і богоугодну справу. Весною 1906 року в храмі почалися оздоблювальні роботи. Вкінці 1906 року в храмі вже проводилися богослужіння. В архівних документах говориться про те, що камінь для будівництва церкви купували в Австрії. Його вузькоколійкою доправляли до Колочави, а звідти на возах – до Синевира. Втім, каменю не вистачило на дзвіницю, тому її збудували з місцевого. Місцевий камінь був не надто доброї якості, тож дзвіниця дала тріщини, через що її довелося перебудовувати. Друга дзвіниця була збудована з цегли. У той же час були укріплені стіни металевими стяжками і реставровано фрески. Датою закінчення будівництва вважається 1926 рік, коли всі роботи були завершені остаточно.

У кінці 70-тих років ХХ століття була споруджена дзвіниця окремо від храму, де встановлені дзвони привезені з Пряшева великим подвижником благочестя ігуменом Феодосієм Горватом для невеликого православного храму, що був збудований на місці згорівшого. Після пожежі, в якій згорів храм, громада села перейшла в Православну віру. Першим православним священиком в храмі Успіння Пресвятої Богородиці був Ігумен Феодосій Горват. За сповідування православної віри отець Феодосій був арештований жандармами і розстріляний в невідомому місці.

В 2002-2008 роках у храмі проходили реставраційні роботи. Після їх закінчення храм був освячений Високопреосвященним Марком, Архієпископом Хустським і Виноградівським.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці і сьогодні приваблює своєю красою всіх небайдужих до служіння Богу і ближньому. Люди приходять в нього, щоб попросити у Бога прощення своїх гріхів, помолитися за себе, своїх дітей, подякувати Богу за те, що дав мудрість нашим предкам побудувати такий величний і красивий храм.

 

прот. Михаїл Паканич

с. Синевир.  19.02.2014р.